среда, 25 января 2012 г.

Не прогав мене, чуєш?
Не прогав! Я собі не пробачу.
Як останню маршрутку додому,
Як свій рейс у теплі краї,
Не прогав мене.
Як на концерті улюблений джаз
Як можливість останній раз...
Як не прогавив натхнення Мане
Не прогав, не прогав мене.
Як вихідні поміж буднів,
Як поворот на Бруклін,
Як несказане "так" німе.
Не прогав, любий, мене.

среда, 18 января 2012 г.



Коханий мій, я ж мандрівниця.
В мандрівниць не буває коханих.
Милий мій, на шахівниці
Весь світ. Нам не дано,
Нам не велено свідомо
Кохатись щоночі
У тій же постелі.
Треба виходити в гори,
Треба іти в пустелі
Їсти густий пісок
Плакати разом з хмарами
Милий мій, знаєш, мабуть
Я не з тієї породи
Не з тієї епохи
Мій путь
Пролягає крізь Анди на схід:
Топтати густий пісок
Хай ритми ведуть в танок,
Тиснути сік із гранатів.
Коханий мій, знаєш, мабуть
Мандрівниці не вміють кохати.

пятница, 13 января 2012 г.

Сьогодні вночі пішов перший сніг
Давно каже він вже пора
Сьогодні якраз середина зими
Вже он шість тижнів минуло.
Поки за склом вітровим вривалась зима
Поки водій її віз лід розбивався об шини
Жінка сиділа в таксі сама.
Подивись каже він гірлянди у формі сердець
Подивись каже він усе таке сьогодні святкове
Подивись каже він і дорога така слизька…..
І вистукує сонними пальцями аби не заснути
Ритм свого серця по шкіряному керму
Аби не згубитись в глобальній системі
Доріг й поворотів і перехресть
Каже водій уважний як вовк і пильний
Каже водій самотній і вірний як вовк
Сьогодні вночі почалась аномальна зима
Решти не треба дякую не треба решти
Жінка платить їй звично за себе сама
Жінка виходить з таксі і йде засинати
Їй звично iде засинати сама.

воскресенье, 1 января 2012 г.


МІСТО

Плачучи, летять птахи на південь,
Бо не знають, навіщо вони тут.
Втомлене до болю місто.
Шумно, брудно, тісно...

Життя, як на газетних шпальтах:
Чорне, біле, сіре...
Дороги, спориші, асфальти...
А хочеться хоч дрібку мрії...

Задихається місто в пилу.
У небо стримлять дахів сірих вістря.
І терпко пахне, ніби в полину.
Стомилась.
                Набридло.
                             Дайте повітря.

Підсумки Року 2011

Настав і мені час підбивати підсумки року 2011.

Це був дуже насичений рік, він може бути розглянутий як окреме життя, тільки воно не закінчується, а переходить на якісно новий рівень.
Незважаючи на те, що я закинула ранкові пробіжки і так і не змогла вибратись в гори, багато працювала, перемикаючись з однієї роботи на іншу, загальне враження супер позитивне.

Попри те, мій 2011 пройшов під знаком Meridian Czernowitz, зі смаком вина та ароматом кави, в потязі Чернівці-Київ, в небі поміж країнами, перепаковуючи валізу....
Навчилась робити те, чого раніше не робила (фестиваль, книги, піар кампанії і т.д.), побувала там, де ніколи не бувала, але завжди хотіла побувати (список цих міст/місць дуже довгий), спілкувалась із неймовірними людьми, почала вчити іще одну мову (іспанську), відкрила для себе цілий новий світ і, - набралась купу безцінного життєвого досвіду (читайте: ума-разума).

Тож дякую кожному з вас, хто був/працював/жив/плакав/сміявся/пиячив/подорожував/розмовляв/лайкав на фейсбук/критикував/товаришуав/просто вітався на вулиці/читав поезію/навчав/вчився/////
кожному хто був у моєму житті за цей рік, бо випадкових людей не буває.

Вдалого року і віри - в майбутнє, в Бога, в себе, в добро.
З Новим Роком!