среда, 26 декабря 2012 г.


самотність – це коли прокидаєшся від відчуття порожнечі
відвертість – це коли вже не врятуватися втечею
якщо тобі страшно – я пройду першою,
буду твоїм особистим Предтечею
я не боюсь, і знаєш, до речі, -
я тобі не казала, але насправді я сіль
сіль сіль життя, концентрація зілля
сіль у страві, я все зроблю стравним
 навіть коли просто питаю,
як твої справи, ти знаєш, я сіль,
і я не буваю неправа.
ти кажеш, що я смачна, у ямці
між шиєю і ключицею але я –
 солена морська вода
 журавлині ключі – це я.
не нам розрізняти добро і зло
не нам в чорне й біле писати світ
 ти ще не знаєш, як тобі повезло
 та дізнаєшся після страти – сіль.
 легше смерть чи покута
 ніж говорити відверто
мені, ніж порожнеча,
краще вздовж моря іти собі
в одних тільки джинсах потертих
за мить як врешті між собою заговоримо.

пятница, 21 декабря 2012 г.


малий, не так все просто
 не так легко, малий,
не так швидко
 сніг засипає нам зір, аж млосно
 можна і вдома просидівши стати диким
 малий, поки ти спав
 я навчилась ковтати дні
 не розжовуючи лише запиваючи
чимось міцним як бренді
 з горлА, як ковтають вогонь циркачі
 як іноді плавлять метал малий,
що мені ці замети,
 що мені говорити з тобою по скайпу
 ти вже звичка ти дивна комета
 ти крещендо крізь сон крізь пальці
 тримайся, малий, куріння вбиває
 від сліз тремтять руки і болить голова
 до літа не скоро, до неба - не близько
 це тільки початок, лиш почАлась зима
 почАтки пшениці потоптані снігом
 початки тебе стали холодом в лапах
 тримайся малий, зима ляже сніпом,
 тримайся, люби, пиши мені в скайпі

понедельник, 3 декабря 2012 г.

забери і мене


Просто, буває,

виростаєш, -і стає тісно,

І стає прісно, і млосно стає, і пізно

Наші стелі вже такі різні, скатертини такі морозні, пакую валізи

душі наші у пісок втиснені, стежки важким взуттям стоптані

дороги нездолані, трави нескошені, а пам'ять потоплена

розсуваємо фіранки, визираємо нишком через кватирку

гей-гей, широкий світе, блакитне світло і місячні скрипи

молочний шлях, сузір’я Риб, Андромеда і всякі туманності

як там на небі, вікна затемнені, кватирка вузька,

просто отак не вибратись

пальці по шибі малюють риб, рухаються без хиб

плавники їхні гострі, риби пливуть росою,

скапують згори вниз, згори вниз, згори вниз…

якщо таки зможеш вибратись, випливти,

виплисти разом з рибами, вибути з цього простору

просто вилетіти шулікою крізь кватирку

забери і мене

в нічне небо

в нічне небо