Мангове дерево

У вітальні росте дерево манго. Висотою шість футів одинадцять дюймів і одинадцять плодів звисають з його напнутих гілок. Кажу вам: тиждень тому я дізнався про його існування. Я йшов на роботу, як завжди, до свого офісу на розі McLaren & Beacon, коли його впеше помітив. Будинок був порожнім з того часу, як останні квартиранти переїхали на південь; тобто, до південної частини міста. Я не знаю, чи то вони посадили мангове дерево у вітальні, чи воно ні з того ні з сього саме звідкись взялося, чи диво яке трапилось, чи це справа рук якогось шамана. Але у вітальні росте мангове дерево. Для письменника мінімалістичної пропорції і репутації, мангове дерево - гарна компанія. Навіть краща, ніж кактуси, я б сказав. Коли я відкриваю вікна у вітальні, бокові і центральні двері до будинку, утворюється певна течія, протяг чи бриз, ніби будинок розташований на Середньоморському узбережжі. Мангове дерево не німе. Коли є протяг, воно шепоче шовкові розповіді про своє втрачене минуле і я маю страх, що одного ранку прокинусь, а дерева не буде. Його гілки будуть розкидані по всій вітальні, листям буде встелена підлога, а з плодів буде викладена лінія перед кошиком для фруктів. А мангове дерево мовчки стоятиме голим. Я буду розбитим і розгубленим. У далекій перспективі,мій дім без мангового дерева, тобто, мій світ без оцього конкретного мангового дерева став би беззмістовним, безлистим, безрезультатним і навіть абсурдним. Думаю, мені б довелося переїхати до іншого будинку у іншому районі або у іншому місті. З іншого боку, може, у моїй вітальні ніколи і не було ніякого мангового дерева, і якщо так, то мені взагалі не доведеться переїжджати. По дорозі з Парижу до Бостона, між Ісландією та Гренландією, 10 січня, 1998 Автор: Дінос Сіотіс Переклад з англійської: І. Вікирчак