Men and Trolleybuses*

Свій найкращий вірш я написала в тролейбусі
Але не тому я їх так ненавиджу
І не тому що вони великі, смердючі і завжди переповнені
І не тому що коли і так запізнилась, злітають "роги"
І не за крикливих кондуторш
І не за їзду по нерівній бруківці
І не тому що проїзд руб'-двадцять п'ять
Ненавиджу їх  за квитки
Які хоч чи не хоч - мусиш взяти
Правда іноді я відмовляюсь  -
І через раз навіть вдається
(Я  ж взяла за правило не зберігати сміття)
Це коли кондукторша вдячно змовкає
І вдивляється в обличчя, запам"ятовуючи
(Чи впізнає вона мене завтра?)
А так зазвичай в кожній кишені
Де не сунь руку - колючий жмотик
І одяг з кишенями так нагадує мозок
З мільйоном закутків і за кожним -
Дивні думки про тебе, і це дратує
Бо як втриматись щоб не подивитись на цифри
Ідіотська спокуса - а раптом- щасливий?
Як втриматись не набрати твій номер
Коли в руках телефон і відомі цифри
Чорт, зімни клятий квиток і викинь,
Не дивись на нього, не  дивись, не дізнайся, викинь...
__________________________________________
Men, as well as trolleybuses are not worth running after.