Аеропорт

Спочатку я прилетіла до Франкфурта, до цього велетенського аеропорту. Знайшла свій гейт і сижу чекаю посадки. Бачила велику зграю підлітків у синіх футболках із написом ‘FLeX’. Вони всі летять у штати, щоб провести там рік живучи із американською сімє’ю і вчитися у школі зі своїми американськими ровесниками. Ці підлітки іще не знають, які вони, насправді, круті, і настільки їм часами буде важко, настільки цей досвід повпливає на подальше їх життя.

Останнім часом мені часто трапляються хасиди, трансвестити та представники інших сексуальних й національних меншин. І я ставлюсь до них дуже лояльно, із симпатією, навіть із непереборною цікавістю різного походження, але, погодьтеся, стюардесса-трансвестит на літаку Київ-Франкфурт – це дещо неординарно, як мінімум.

Зазвичай, чоловіки не помічають таких речей. А ми, жінки, істоти тонкі, ми відчуваємо вібрації, енергетику, помічаємо приховані деталі, і керуємося інтуїцією. Іноді, дуже корисна річ, не раз я уникала халеп, прислухаючись до внутрішнього голосу.

Минулу ніч перед від’їздом, інтуїція перейшла в психосоматичне явище і моє приховане й придавлене хвилювання нудило мене зсередини останніх вісім годин і підкидало періодично думку чимдуж бігти в найближчий туалет.