забери і мене

Просто, буває,

виростаєш, -і стає тісно,

І стає прісно, і млосно стає, і пізно

Наші стелі вже такі різні, скатертини такі морозні, пакую валізи

душі наші у пісок втиснені, стежки важким взуттям стоптані

дороги нездолані, трави нескошені, а пам'ять потоплена

розсуваємо фіранки, визираємо нишком через кватирку

гей-гей, широкий світе, блакитне світло і місячні скрипи

молочний шлях, сузір’я Риб, Андромеда і всякі туманності

як там на небі, вікна затемнені, кватирка вузька,

просто отак не вибратись

пальці по шибі малюють риб, рухаються без хиб

плавники їхні гострі, риби пливуть росою,

скапують згори вниз, згори вниз, згори вниз…

якщо таки зможеш вибратись, випливти,

виплисти разом з рибами, вибути з цього простору

просто вилетіти шулікою крізь кватирку

забери і мене

в нічне небо

в нічне небо