Без нього – це місто
Уже й не місто,
а так в’язниця на цей сезон
осіння спека – оксюморон.
у вересні не буває крайнощів.
Вона залежна
Від слів і візій
І їй байдужа його любов
І жовта осінь
Як ящір хижий
ТикнУла носом
В обідній сон
І часто плаче
Коли одна
Бридку самотність
як сизу глину
стира з чола
Комментариев нет:
Отправить комментарий