Ірина Хомишин: «Постійно хочеться змішувати техніки»

У рамках ІІ Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ відбудеться відкриття виставки художньо-поетичних колажів «Секрети» за участю поетеси та художниці Ірини Хомишин. Буковинський глядач матиме нагоду ознайомитися з оригінальними картинами молодої мисткині, які вона презентуватиме 2 вересня у кав’ярні «Чашка» (вул. Ватутіна, 5-А).

Ірина Хомишин народилася 1988 року в м. Заліщики. Друкувалася в газетах «Колос», «Вільне життя», альманахах – «Гроно», «Перші ластівки», «Русалка Дністрова», поетичній збірці «На крилах натхнення». Нагороджена дипломом регіонального конкурсу «Барви Карпат», дипломом І ступеня за перемогу обласного етапу Всеукраїнського фестивалю «Чисті роси» у номінації «Власні літературні твори». Автор поетичної збірки «Вічні Почуття». Виставки картин Ірини тричі проводилися у м. Вінниця.

Про дивовижні поєднання поезії та художнього мистецтва говоримо далі.

− Коли Ви почали малювати?

− Це сталося дуже давно і, правду кажучи, я вже не пригадую точно, коли саме. Захотілося щось створити і я просто взяла та зробила це. Свої перші картини почала малювати ще в школі, в класі п’ятому.

− Як у Вас відбувається народження мистецького твору?

− Зазвичай з’являється якась думка, певний образ, який чимось запам’ятався. Після цього намагаюся його реалізувати. Спочатку в голові − суцільна розмита картинка. Ти навіть не знаєш, що з нею робити, як втілити у життя, знайти потрібні елементи. Тому це досить тривалий процес. І тільки, коли я «виносила» цю думку, можна її втілювати в життя. Буває, що все народжується з імпульсу. У такому випадку картина з’являється відразу, і матеріали для неї швидко знаходяться. Якщо раніше у мене були просто малюнки, то тепер це значно більше. Адже постійно хочеться змішувати техніки, фарби, глину з тирсою, гіпс з піском. От-тільки не завжди виходить якісно, тому доводиться переробляти.

− З якого виду мистецтва почався Ваш творчий шлях?

− Мабуть, це була поезія.

− Чи не буває такого, що з вірша створюється картина?

− Дуже часто саме так і трапляється. В основному і вірш, і картинка створюється відразу.

− Без чого Ви не могли б прожити?

− Не творити, не подорожувати – значить не жити. Часто переїжджаю з місця на місце, багато мандрую. Подорожі дають сили, відкривають нове дихання, наповнюють щастям, і, безумовно, стимулюють до творчості, яка перемішується різними фарбами з містикою, релігією, філософією, психологією, дихає архаїчними обрисами, історіями попередніх життів, сімейними цінностями, десь поміж життям і смертю, між тим, що створене мною і через мене Кимось. Все це грані мене самої.