29

DELIRAMENTA

Безсоння. Північ. Чорний чай.

Бездонність. Темрява і тиша...

І я сама вже ніч колишу.

Це марення я не залишу...

Згадала те, чого шукала,-

Ішла по шпалах навпростець,

Гукала сни, що накінець,

Не розтлумачив той старець.

Торкала клавіші рукою.

Між слів, так просто, - чорно-білі.

І знов блукали заметілі,

Де всі думки оторопілі.

Зламала клітку супокою.

Волю давала емоціям,

І рахувала пропорції,

Верталась туди, де socium.

Зводила свою fata morgana.

Думала за всіх і наперед.

Довго думала... та, мов намет,

Враз зупинилась посеред...

У вирі дощів і туману

Зеленіє-жовтіє трава.

Колюча відкладена справа -

Недописана мною строфа.