Поезія як масова культура

Inauguracion. Teatro al aire libre Carlos Vieco

Як Ви думаєте, чи важко зібрати 3-4 тисячі глядачів на вечір поезії? На відкриття фестивалю в літньому театрі, оточеному тропічними деревами, що розташовується на горі за містом - зовсім ні. Тільки не в Колумбії. А чи важко втримати увагу цих кількох тисяч людей протягом чотирьох з половиною годин? Може це і не можливо, але тільки тільки не в Колумбії.  

Працівники фестивалю вішають банер на дерево

Тільки потім, дізнавшись більше про проблеми їхнього суспільства, розумієш, настільки цим людям потрібна поезія. У ній вони знайшли і шукають духовного проводу, прагнучи життя у мирному суспільстві. 

Тепер мені не дивно, що поети для них - ледь не національні герої, у дуже великій повазі. Організатори фестивалю явно пишаються, кількістю та географією  поетів, що приїхали. Видно тому нас усіх посадили на сцені, на оглядини народові під час офіційного відкриття. Лайн-ап був наступним:

4:30 p.m. OPENING CEREMONY. Cerro Nutibara. Teatro al aire libre Carlos Vieco.
Madosini LatoziMpahleni (Suráfrica), Jaime García Maffla (Colombia), Philip Hammial (Australia), SigurbjörgThrastardóttir (Islandia), Marcelino Dos Santos (Mozambique), Kamran Mir Hazar (Afganistán), AtaolBehramoglu (Turquía), Zakaria Mohammed (Palestina), CeesNooteboom (Países Bajos), Derek Walcott (Santa Lucía, Premio Nobel de Literatura), Pedro Espi-Sanchis (España-Suráfrica), ChiwonisoMaraire (Zimbabwe).

Одним із яскравих моментів вечора був виступ поета із Афганістану, який зараз проживає у Норвегії (країна політичного притулку), Kamnar Mir Hazar. Він саме читав цей неймовірний вірш про віруси, комп"ютерні віруси, як раптом загорілася якась апаратура - загорілася в прямому сенсі, з великим полум"ям і димом. Світло погасло, мікрофони замовкли, за хвилину мікрофони запрацювали, але світло так і не повернули. Ніхто не панікував, лише підтримали поета оплесками, усі три з половиною тисячі глядачів підняли вгору мобільні телефони і перетворивши зал на шось схоже на зоряне небо. 

Поет із Туреччини, Ataol Behramoglu, присвятив один із віршів Че Геваре. Після прочитання його в іспанському перекладі люди були просто в екстазі і почали співати Comandante Che Guevara! Я ледве не розплакалась! То було так зворушливо...