про творчість Рея Бредбері

Ніколи не питає мене,

Про що я думаю

Коли мовчу,

Коли ми разом.

Я  просто перечиталась Бредбері

І тепер тривожусь за нас.

Ми скоро станемо жовтоокими,

Як ті, що застрягли на Марсі

Смуглі, високі й тонкі.

Гляди, вже і шкіра темна -

Сонце палить нещадно

Що як і очі вицвітуть в жовте?

І коли він лизне щоку,

Хай думає, що то крапля поту.

Хай думає, так буде краще.

Я хочу його врятувати,

Якщо не від Марсу,
То хоч би від параної.