2

ВЕЧІРНІ ВИЛАЗКИ

Ніби ґудзики, зірвані з марних одеж, -

зорі, зірвані з неба.

Наталка Білоцерківець

По вечорах

В сутінкових дворах

Сновигають коти, як сновиди.

І в очах їхніх страх.

По землі й по дахах

Жовтень котить змерзлі провини...

І котам однаково

Чи червоне вино

Будуть пити (і з ким?) господині.

Їм щоб вольно було

Трохи вулиці вдвох.

Може, й втрьох, але безліч і нині.

Завтра буде не так,

Буде музика в такт

І домашні такі тварини.

І пів дня у вікно,

Ніби з фільмів воно

Ті коти і колишні красуні

Споглядатимуть світ,

Виглядатимуть сміх,

Даруватимуть всім,

Хто пройшов поруч – мрії.