15

ЖОВТИЙ ДЕНЬ

Хтось палить торішнє листя.

Затопило околиці димом.

Загубилися ми в передмісті

Сховавши до пазухи диво.

Я читала уголос Шекспіра,

Ти не плакав на мову сонетів.

Цілував у волосся і шкіру,

Піддаючись волі тенетів.

Я замовкла і ми зупинились, -

Не поезія була наркотик –

Весна. Несподівана й тепла.

І жовта. І губ твоїх дотик.